Таємний гурман тестує ресторан «Delicateka»

Отже, план – «Delicateka». Повечеряти бургерами з крафтовим пивом, а як влізе – запити, може, якою модною кавою

Тенденції

Є заклади з категорії “вічні і непорушні”. Вони існують роками, там свої звичаї, публіка і дивацтва. Відвідувачі – львів’яни і посвячені. В деякі з таких каварень ходила з батьками ще років п’ятнадцять тому, не здивуюсь, як колись поведу туди і своїх дітей.

Наступний тип “для туристів” – то більша частина всього. Є справжні мережеві гіганти, котрих здолати важко, та й для чого? Якщо б не вони, всіх інших би просто не було. Їсти там, зазвичай, пісно і несмачно, але емоції пруть з кожного кута. Ходжу до них рідко, зазвичай із гостями з інших країн чи міст.

Ще є у мене типажів багато (про них іншим разом, бо про це можу написати цілий трактат), але зараз маю спинитись на закладах із серії “зроблено в столиці”. Хоч і не знаю, хто відкрив «Delicateka», але, як ви вже зрозуміли, почерк мені ввижається столичний.  

Втішилась, що в «Delicateka» можна зарезервувати стіл на вечір. Бо мала за компанію палкого поціновувача м’яса і пива, страшно голодного після тяжкого робочого дня. Якщо б не виявилось вільних місць, замість бургера з’їли б мене.

Концепція

Львів останнім часом впевнено займає лідерські позиції в ресторанному бізнесі нашої країни, що закономірно мало привернути увагу мудрих людей в коханій столиці. Котрі одразу пішли на курси до інших мудрих людей чи почитали багато хороших книжок, написали бізнес-плани, провели дослідження і придумали найкращий варіант ідеального ресторану. Так, щоб гарний урбан-стайл дизайн інтер’єру. Ну, знаєте, типу робили ремонт, але не дуже старалися.

Тут трохи вам труби, а там шматок бетонної стіни, але все вперемішку з дорогими кранами і унітазами, хорошими люстрами, зручними кріслами. За чим там туристи їдуть до Львова? Ага, кава... Так, запишемо, зробимо. На чому там люди в Штатах поробили мільйони? Ага, бургери (суші, стейки, піца, паста, равлики – потрібне підкреслити)... Буде! Так, так, треба ще щось таке оригінальненьке, що там в моді? Точно, крафтове пиво. Дзвоніть на пивоварню в село таке-то, замовляйте приватну серію, щоб в нас було наймісцевіше найкрафтовіше пиво. А ще офіціантів треба таких, щоб з татухами, бажано веганів, йогів чи хоч би просвітлених.

До столу

Отже, «Delicateka». В меню з десяток видів бургерів, кілька салатів і зупок. Із закусок – картопля-фрі, крильця, цибулеві кільця. Ну і згадуване вже крафтове пиво. Зрештою, все зрозуміло, не перевантажено, чітко. Ціни середні по місту.

Замовляємо цибулеві кільця. Два бургери. Салат. Темне і світле пиво.

Офіціанти милі і ненав’язливі, справляють враження “своїх хлопців”, котрі відпрацюють зміну і побіжать на якусь драйвову вечірку. Вони чудово вписуються в загальну атмосферу закладу. Хоч і про салат мій забули. І бургери гострими не зробили, а ми просили. Але то таке, треба думати глобально, а не ото вибагати всяке. І я затямила правило: якщо тобі щось не виконали, значить, не почули, а, отже, невміло доносиш інформацію, тож вина – 50/50.

Бургери

Голодний любитель м’яса замовляє собі порядний бургер «Пантагрюель» з двома котлетами і яйцем. Я випрошую шматочок для проби. Досить смачно, м’ясо соковите, яйце, листок салату, помідорка, соус. Хоч у чужій тарілці часто все смакує краще. А я вирішую бути оригінальною, замовляю собі «Submarine» з рибною котлетою. І помиляюся. То була фатальна помилка. Булочка – добра і свіжа, котлета – без смаку, ляпка соусу, бринзи не відчула.  

Що сказати про бургери? Канапка канапкою. Чи я їх запам’ятаю – ні. Чи захочу знову – ні. Бракує чогось, ну хоч чверточки смаженої картоплинки, скромненького салатику. Хоч чогось, котре вкрай дешеве, але скрасить одиноке неприглядне існування бургера на дощечці. Ці речі – то не так їжа, як приємність, ілюзія щедрості. Ой, і не треба в цьому місці манірно казати, що на дрібниці не розмінюєтесь... Щоб на них не розпорошуватись – треба хіба робити не бургери, а нектар богів.

Гарніри та пиво

Салат «Омнівор» із в’яленим м’ясом, руколою, підсмаженим кабачком і малиною сподобався. Хоч мені вже його й не дуже хотілося після бургера. Якщо б таки принесли перед ним, було б значно ліпше. Але поєднання усіх цих продуктів справило приємне враження.

Пиво, пиво... Та таке нічого, ніби. Люблю темне, то ж мій вибір – «Hemingway». Ще й приємні асоціації з назвою. Коли мені було шістнадцять – впивалась його книжками. Тепер роблю це у прямому значені слова.

За висновок

Із давніх давен дуже люблю це приміщення на розі Друкарської і Лесі Українки. Тішусь, що його посів хтось сучасний і сміливий. Всього лиш рік тому за розкішними чи не столітніми жалюзями (дух міста – в деталях, тож обов’язково зверніть увагу, на них є навіть тавро фірми) ховались вигадливої форми вікна нещасненького продуктового магазину. Він був страшний і похмурий. А тому і життя його було недовге. А тут хлопці прийшли, не злякались того розвалиська, а ще моцної ціни за оренду, і зробили дійсно цікавий крутий інтер’єр. За це пристрасно плюсую і аплодую стоячи!

«Delicateka» добре пасує для компаній, котрі за палкими розмовами і суперечками в приємному атмосферному інтер’єрі не будуть заморочуватись дрібними сказами в смаках їжі. Коли вас двоє – то є складно над тим не думати.

Що ж, двічі в «Delicateka» я вже цього року побувала. Може, наступного ще забіжу. Спробую їхній найсмачніший і найдивовижній бургер. Такий незвичайний і оригінальний, що вразить мільйони людей. Лиш треба його придумати. А чому ж, вірю, що це можливо. У Львові завжди є місце для казки і дива.

Если вы хотите читать наши статьи раньше, чем они появятся на сайте, скачивайте приложение Cityfrog для iOS или Android